"Кубиками граємо - вміння розвиваємо"
https://www.youtube.com/watch?v=9D88mZdUG9U
У пошуках ресурсу
Що батькам і педагогам необхідно знати про вікові особливості дітей 3-4 років?
Що батькам і педагогам необхідно знати про вікові особливості дітей 3-4 років?
ФІЗІОЛОГІЯ.
Основні показники фізичного розвитку є такими (хоча це не правило, а швидше – закономірність):
– ріст: 96 см + 4;
– вага: 12 кг + 1;
– кількість зубів – 20 (усі молочні).
Хребет і кістки малюка ще досить м’які і за певних умовах можуть деформуватися, тому необхідно стежити за поставою дитини і станом суглобів.
Також у віці 3-4 років відбувається активний розвиток дрібної моторики і координації рухів. Цьому сприяє ліплення, малювання та інші види образотворчої діяльності.
Серцево-судинна і дихальна система розвиваються відповідно до потреб зростаючого організму. Існують певні проблеми з умінням свідомо регулювати дихання. Тому з дітьми потрібно проводити вправи з повітряними кульками, легкими паперовими виробами, в ході яких вони повинні робити контрольований посилений видих.
РОЗВИТОК ЦНС
Центральна нервова система трирічної дитини активно розвивається:
– з’являється здатність до аналізу і синтезу інформації, яка надходить з навколишнього середовища;
– розвивається мовлення, збільшується його роль у процесі пізнання (малюк ставить запитання, розпитує і уточнює);
– у дітей не виходить довго зосереджуватися на досліджуваному матеріалі, тому дорослим необхідно використовувати спеціальні дидактичні прийоми для утримання їхньої уваги;
– малюкам властива підвищена збудливість, що призводить до швидкої втомлюваності. Діти ще не вміють керувати своєю поведінкою і легко переходять від метушні та активних рухів до замкнутості, відчуженості;
– дитина поки що погано розуміє словесні інструкції, тому простіше наочно показати їй, як саме вона має діяти.
ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК.
Головні вікові особливості дітей 3-4 років, на які потрібно звертати увагу, стосуються змін в особистісному розвитку. Перш за все, вони полягають в усвідомленні себе як окремого індивіда суспільства. Малюк починає прагнути до самостійності. Однак ця потреба ніяк не співвідноситься з його можливостями.
Саме в цьому і полягає суть внутрішнього конфлікту молодшого дошколяти: він хоче все робити сам, але не може впоратися без допомоги дорослих. Дитина перестає слухатися батьків і починає висувати їм свої власні вимоги. Вона проявляє негативне ставлення до опіки дорослих і намагається вийти з-під їхнього впливу.
Що робити?
– вибудовувати рівноправні відносини з малюком, не ставитися до нього з позиції «авторитетного дорослого»;
– надавати йому більше самостійності;
– підтримувати всі позитивні починання і прагнення;
– якщо у малюка щось не виходить, можна запропонувати йому зробити це разом або підказати інший спосіб виконання;
– не критикувати, а формувати у дитини поняття, що він хороший.
СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВЛЕННЯ.
У трирічному віці змінюється соціальна позиція дитини. Вона прагне спілкуватися зі своїми однолітками. Малюк готовий стати частиною дитячого колективу. Однак найчастіше на цьому етапі діти просто співіснують поруч і мало взаємодіють один з одним.
Діти в цей час емоційно чуйні, вміють співпереживати і втішати, готові надати допомогу. Вони відкриті світу, не відчувають небезпеки. У більшості випадків діють ситуативно. Іноді можуть контролювати свою поведінку, керуючись власними мотивами.
До 3-4 років дитина здатна оволодіти основними навичками самообслуговування і гігієни. Вона вміє поводитися за столом, ходити в туалет, одягатися.
Малюк сприймає дорослих вже не лише як членів сім’ї, але й як частину суспільства. Він розуміє, що у батьків є робота, усвідомлює різні соціальні ролі та часто наслідує дорослих.
ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК.
У дітей 3-4 років також відбувається вдосконалення психологічних процесів.
1 Переважає процес пізнавання. Запам’ятовується лише та інформація, яка має яскраве емоційне забарвлення. Обсяг пам’яті дозволяє запам’ятовувати 5 назв предметів і 3-4 слова на день. Дитина може вивчити невеликий віршик.
2Домінує наочно-дієве мислення та з’являються зачатки наочно-образного. Дитина може встановлювати деякі взаємозв’язки між предметами на основі практичних дій, робити нескладні висновки.
3Переважний вид діяльності в молодшому дошкільному віці – гра. Вона дає можливість скопіювати вчинки дорослих, випробувати різні моделі поведінки.
4Уява слабо розвинена. Діти ще не вміють деталізувати предмети, зображують їх у примітивному вигляді. Здатні створювати нескладні конструкції і прості аплікації за зразком.
5Формуються просторові уявлення. Дитина здатна орієнтуватися у знайомих приміщеннях або на часто відвідуваних територіях.
6Розвивається мовлення, поповнюється словниковий запас. Малюк може сприймати невелике оповідання, здатний підтримувати нескладну бесіду, переказує короткі тексти.
7З’являється інтерес до пізнання навколишнього світу. Це підштовхує дитину до пошуку різних способів дій для отримання інформації.
В молодшому дошкільному віці формуються основи характеру і принципів поведінки майбутньої особистості, починає закладатися фундамент фізичного, інтелектуального, морально-вольового розвитку малюка.
Але варто пам’ятати про індивідуальний розвиток та індивідуальні особливості дитини!
А у разі необхідності звертатися до спеціалістів.
Для виховання дитини потрібно більш проникливе
мислення, більш глибока мудрість, ніж для управління державою.
Вільям Еллері Ченнінг
Практичний психолог ЗДО№6: Мар’яненко Тетяна Андріїна
Нетерпляча дитина
Нетерпляча дитина
(поради психолога)
У процесі виховання перед батьками постає багато
запитань, хоча на більшість з них уже існують досить прості відповіді. Однак
такі відповіді зазвичай залишаються непоміченими або відкидаються на користь ще
більш простих, на пошук яких спрямовуються батьки, щоб навчити свою дитину
нової життєвої навички.
Тим часом, щоб навчити дитину чекати в той час,
коли їй дуже хочеться отримати все й відразу, і тим самим уникнути криків,
обурення й навіть істерик, є три простих і
дієвих способи. Батькам важливо якомога раніше вдатись до їхньої допомоги.
Терпіння – дуже важлива риса, без якої важко в житті
загалом і в житті дитини зокрема.
На жаль, терплячими не народжуються. Це чеснота,
над якою треба працювати протягом багатьох років. У дорослих теж іноді
виникають проблеми з тим, щоб терпляче дочекатися результатів докладених
зусиль. Мабуть, є в людській природі така потреба – отримати все відразу, тут і
зараз. Але є і ще дещо. Сучасний світ не налаштований на терпляче очікування й
вимагає від людини якнайшвидших результатів.
У навчанні навички чекати головне – це мати
реалістичні очікування. Наприклад, у дошкільника можуть бути проблеми з тим,
щоб дочекатися своєї черги. Ця складність властива для даного вікового періоду.
Малюк бажає отримати меншу нагороду, але безпосередньо зараз, негайно, ніж почекати
й домогтися чогось по-справжньому бажаного, але трохи пізніше.
Великі успіхи, подібно маленьким, але не менш важливим, зазвичай не приходять легко і швидко. Вони вимагають багаторазових підйомів після численних падінь і послідовної реалізації наміченого плану. Також вони потребують терпіння.
Надайте дитині можливість навчання
Малюк не навчиться чекати, якщо кожного разу, коли він починає турбувати вас, ви перериваєте свої заняття і спрямовуєте всю увагу на нього, наприклад, відкладаєте телефонну розмову, просите вибачення в сусідки, з якою розмовляєте у дворі, і в результаті робите саме те, чого нетерпляче очікує від вас дитина.
Тим самим ви припускаєтесь помилки, яка тим більше, чим старше дитина й чим більше нетерпляча її вимога задовольнити потребу (не обов’язково нагальну). Тому ви можете навчити малюка, що якщо він чогось хоче, а в цей момент ви розмовляєте по телефону, він може просто підійти й покласти вам руку на коліно або плече. Таким чином, ви отримаєте потрібний «знак» і уникнете переривання розмови.
Як навчати дитину чекати (що може бути корисно в багатьох ситуаціях, наприклад, у дитячому садку)? Шляхом такої частково ігрової форми, як ставити перед дитиною улюблену іграшку або фрукт і встановлювати таймер. Щодня додаючи по секунді, ви може дуже швидко отримати задовільні результати. Для старших малюків під час навчання терпіння дуже доречним будe складання пазлів, побудова карткового будиночка або створення різних фігур із сірників.
Інший важливий аспект – це навчити дитину доводити почату справу до кінця: перш ніж почати читання нової казки, завершити прочитання старої, перш ніж приступити до нового пазла, завершити складати попередній, і так далі.
При цьому кожного разу, намагаючись навчити дитину чекати й контролювати власні емоції, дуже важливо самому проявляти терпіння.
Установлюйте необхідні кордони
Любити безмежно можна, навіть потрібно. Однак це зовсім не означає ігнорування певних правил та обмежень. Навіть немовляті, яке ще тільки повзає, вони вже необхідні. Тому, якщо дитина поводиться погано, треба реагувати й допомагати їй виправити наслідки своєї поведінки, зберігаючи при цьому рівновагу, спокій і терпіння.
Важливо дотримуватись раніше встановлених строків і плану дій. Не має сенсу поступатись лише тому, що дитина наполягає на цьому. Якщо ви всією сім'єю вирішили, що в неділю підете в кіно, не переносьте похід на суботу тільки тому, що дитина весь час ниє. Так ви зафіксуєте й припините негативну поведінку; покажете, що нити абсолютно не вигідно й не результативно.
Дитина не
повинна ставати центром Всесвіту
Дивно, що багато дорослих бояться відмовити
своїй дитині. Вони часто відчувають внутрішній дискомфорт, із хвилюванням
передчуваючи необхідність підійти до малюка, який певний час був зайнятий
певною справою і повинен показати результати своєї роботи та отримати від
батька довгоочікувану іграшку. Але не проходить і « хвилини», як вони віддають йому її, так і не побачивши «плодів» його
праці. Тим часом дія, яку він виконував, всього лише потребує продовження й
завершення, жодні додаткові зусилля при цьому не потрібні.
Кожного разу, коли ми поступаємось дитині, нам
стає трохи легше, наше самопочуття ненадовго покращується, але такий підхід
зовсім не вчить малюка нічого доброго. І це не дивно, бо зводить його в «центр
Всесвіту», де його потреби завжди важливіше, ніж потреби дорослих, а
задоволення вимог завжди першочергове. У довгостроковій перспективі такий шлях
неприйнятний і веде до негативних наслідків.
Можливо все,
неможливе просто потребує більше часу!
Ден Браун
Практичний психолог ЗДО№6: Мар’яненко Тетяна Андріїна
Дихання при стресі
Дихання — це автономна функція нашого організму, яку ми, втім, можемо контролювати і тим самим впливати на свій стан. При стресі дихання прискорюється і стає поверхневим, що може призвести до посилення тривоги і надмірної емоційної реакції. Знизити рівень стресу допоможе виконання спеціальних дихальних вправ.Ділимося рекомендаціями ефективних дихальних технік для дорослих і дітей від Тамари Забашти — консультанта ініціативи Angels, лікаря-психолога з досвідом роботи з ПТСР.
![]()
![]()
Як розмовляти з дитиною про війну
Контакти щодо психологічної підтримки
Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.
Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.
- Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
- Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.
- Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.
- Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La StradaUkraine, яка працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:
Фейсбук - https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/
Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua
Telegram - @CHL116111
Безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги "Розкажи мені". Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням (https://tellme.com.ua)
Модератори платформи підберуть спеціаліста, і він якнайшвидше зв'яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.
Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту "Друг" розробила бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події - з ним можна ознайомитися, перейшовши за посиланням (https://t.me/friend_first_aid_bot)
Інформація про психологічну допомогу в умовах війни
Позитивна реакція на дитячий садок
Позитивною реакцією на дитячий садок або сприятливим адаптаційним періодом можна вважати відсутність всіх перерахованих вище ознак - як поведінкових, так і фізіологічних. Як приклад: Ваш малюк прийшов з дитячого саду з гарним настроєм і з порога сказав Вам, що він вже великий, що тепер він все буде робити сам - сам роздягнеться, сам поставить акуратно свої черевички, сам піде мити руки, а коли сяде за стіл, скаже , що зараз він Вам покаже, як їдять дорослі діти.
Ознаки дезадаптації
Сон. Це перше, на чому може позначитися емоційна і психологічне перевантаження дитини, яка відвідує дитячий сад. Дитина може почати прокидатися серед ночі, плакати, не прокидаючись, говорити уві сні. Може змінитися ритуал відходження до сну: Із спокійного і самостійного може стати тривалим, що вимагає присутності батьків, з примхами перед сном і нетиповою для дитини поведінкою. Зміна сну - це один з перших ознак, який з'являється в результаті психологічного перевантаження при відвідуванні дитячого саду.
Поведінка дитини до і після дитячого саду. Якщо Ви все зробили правильно, і дитина пішла в дитячий садок легко і з задоволенням, на другий чи третій тиждень ситуація може змінитися. Дитина може почати вередувати з ранку і говорити, що він не хоче йти в дитячий садок, аргументуючи це тим, що він не виспався, погано себе почуває, хоче сьогодні залишитися вдома. Точно так само поведінка після дитячого садка повинно бути вами ретельно проаналізована. Гіперактивність, агресивність, примхливість, нетипова для дитини, або, навпаки, апатія, пасивність, сонливість, небажання займатися раніше цікавили речами повинні насторожити.
У дітей, які навіть в домашніх умовах мали проблеми з їжею, дезадаптація до дитячого саду дуже часто виражається в небажанні їсти в дитячому садку. Боязнь прийти в дитячий сад до сніданку, залишитися там на обід, негативна реакція малюка на запах їжі в дитячому саду - це результат загального стресу, який дитина переживає в адаптаційний період. Якщо не звернути на це увагу вчасно, стрес від небажання є в дитячому садку можна довести до блювотної реакції на їжу, пропоновану в дитячому садку, або до дискінезії жовчовивідних шляхів.
Одною з неяскравих, але дуже важливою ознакою дезадаптації є зміна погляду і міміки дитини, її постави і манери рухатися. Не варто думати, що це минеться само собою.
Часті респіраторні захворювання та загострення хронічних захворювань - один з найпоширеніших ознак того, що навантаження при відвідуванні дитиною дитячого саду йому не під силу.
Адаптаційний період
Абсолютно всі діти будь- якого віку, потрапляючи в дитячий сад, переживають так званий адаптаційний період. Природно, чим дитина старша, тим цей період коротший і легший. У будь-якому випадку 2 місяці - це мінімальний термін адаптації дітей до дитячого садка. Насправді адаптаційний період триває, як правило, від 2 місяців до півроку. Для того щоб він пройшов найбільш благополучно, і надалі дитина могла без шкоди для себе відвідувати дитячий сад, рекомендуємо вам такий режим відвідувань дитячого саду на адаптаційний період.
Почати потрібно з відвідин дитячого саду протягом двох тижнів на 1-1,5 години. Якщо два тижні дитина успішно проходила в дитячий садок, наступні два тижні можна водити її на 2-3 години, підключивши або сніданок, або обід, в залежності від того, що більше збігається з його індивідуальним режимом.
Перший раз відвести дитину в дитячий садок бажано в четвер. Два дні - четвер, п'ятниця - це якраз та необхідна кількість часу, для того щоб дитина могла зрозуміти, куди його привели. І за наступні суботу,неділю осмислити нову інформацію і враження. Понеділок-вівторок дитина відвідує дитячий садок в тому ж режимі, що і четвер-п'ятницю. Якщо Ви відчуваєте, що дитина не справляється, залиште малюка в середу вдома, відпочити.
Якщо у Вас є можливість, водити дитину в дитячий сад на півдня (до денного сну), потрібно не менше, ніж два місяці. Якщо все гаразд, дитина не хворіє і охоче ходить в дитячий садок, можна до кінця другого-третього місяця спробувати залишити його на денний сон. Коли Ви це зробите перший раз, прийти за дитиною до дитячого садка потрібно до того, як він прокинеться. Зробити це необхідно для того, щоб прокинувшись, одягнувшись, малюк відразу зміг Вас побачити, так як в цьому віці діти плутають денний і нічний сон. Прокинувшись в дитячому саду, вони не пам'ятають, не розуміють, коли їх сюди привели, і відповідно не знають, коли за ними прийдуть.
Свій переляк вони ніяк не можуть сформулювати. Максимум, в чому він може виражатися, це в нейтральному питанні вихователю: коли за мною прийде мама. У відповідь на своє запитання дитина отримає спокійну відповідь: "Увечері" або "Після прогулянки", що знову мало інформативно для малюка. Малюк стає дуже слухняним, ходить поруч з вихователем, виконує всі його прохання. В результаті, коли за дитиною приходить мама, від вихователя вона отримує тільки позитивну інформацію: спав чудово, вів себе прекрасно, був моїм найкращим помічником. На наступний день мама може бути сильно здивована відмови дитини йти в дитячий сад. Або: в дитячий сад піду, але на сон не залишуся. Або - у дуже слухняних і поступливих дітей - йдуть у дитячий сад, але під час сну з усіх сил не сплять. В результаті засипають за 15-20 хвилин до підйому ...
Приходити за дитиною відразу після сну потрібно протягом 1-2 тижнів. Якщо ви прийшли за дитиною після сну, він сказав, що хоче ще разом з усіма грати або йти гуляти, значить, у вас є ще 2-3 години вільного часу. Ви прощаєтесь з дитиною і йдете з дитячого садка. Якщо він не хоче відпускати Вас, значить, Ви разом з нею йдете додому. Якщо на наступний день дитина не відмовляється йти в дитячий сад, але просить вас не залишати його спати, залишаєте його знову на півдня, а через деякий час за згодою дитини повторюєте спробу.
Навіть якщо адаптаційний період проходить гладко, дитина з задоволенням ходить в дитячий сад, не захворює протягом 2-3 тижнів, це не означає, що дитячий сад не є навантаженням. Велика кількість нової інформації, нових умов, навіть якщо вони приймаються малюком позитивно, - це все одно важко. Тому відвідування дитячого саду протягом перших двох місяців має відбуватися в індивідуальному режимі.
Найкраще, якщо збільшення часу, проведеного дитиною в дитячому садку, буде йти слідом за бажаннями дитини. «Мамо, ну коли ж я залишуся разом з усіма на обід?», «Не забирай мене після обіду, я хочу спати разом з усіма». Буде правильним, якщо Ви поясните дитині, що протягом двох тижнів ви будете ходити на півдня, а потім разом з усіма він залишиться спати.
Якщо в якийсь момент Ви бачите ознаки дезадаптації або дитина відмовляється ходити в дитячий сад, потрібно знижувати навантаження або звертатися до фахівців (невролог, психолог, психоневролог).
Діти старше 3-4 років
Все вищесказане стосується й дітям більш старшого віку, але так як у них більш розвинені довільна поведінка і осмислення ситуації, все проходить швидше, і терміни індивідуального адаптаційного режиму дитячого садка скорочуються виходячи з індивідуальних особливостей дитини. Тут слід зазначити, що у дітей з нормальним рівнем сформованості довільної поведінки після 3,5 років, як правило, не виникає яскраво негативною поведінкової реакції на відвідування дитячого садка, навіть в тому випадку, якщо ходити в дитячий садок їм не подобається. Але це не означає, що батьки не повинні уважно стежити за психологічним станом дитини. Слухняні, компромісні, інтелектуально розвинені діти дуже часто ніяк не демонструють своє ставлення до дитячого садка. Однак тривожність дітей з хорошим і високим інтелектуальним розвитком, відвідують дитячий садок, завжди підвищена, навіть якщо не має яскраво виражених проявів. Якщо дитина старше 3-4 років після правильно проведеного адаптаційного періоду не звикає до дитячого садка, це серйозний привід звернутися до фахівця.
Ми розповімо про те, яка поведінка дитини, яка відвідує дитячий садок, має насторожити батьків, а також дамо кілька практичних порад.
ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ, ЯКІ ВІДДАЮТЬ ДИТИНУ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Готуючись до відвідування дитячого садка, докладно розкажіть дитині, як удень вона буде перебувати в дитсадку, а ввечері ви будете її забирати і вдома разом займатися цікавими справами.
Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові про те, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість у тому, що він потрібен батькам!
Навчайте дитину всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії.
Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів, подумайте про те, чи хотілось би вам щодня перебувати поряд з ними. Якщо відповідь «так», впевнено віддавайте свою дитину під опіку цих педагогів.
Домовтеся з вихователем про те, що певний час будете відвідувати ЗДО разом із дитиною, проте дослухайтесь і до його рекомендацій щодо цього.
Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому маленьку іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни іграшку до себе, — і я одразу про тебе подумаю». Ілюзія управління батьками дуже важлива для малюка — вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію
Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.
Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї складнощі, а також повідомлення про її досягнення та здобутки.
Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та дбайливий режим дня. Бережіть нервову систему дитини !
Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою!
Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірьте, що з будь-якою складною ситуацією можна впоратись, якщо її вирішувати, а не відкладати !
Рекомендації для батьків:
Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:
· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
· Наблизити домашній режим до садкового;
· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:
· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
· Не залишати дитину на цілий день у групі;
· Гуляти на майданчику після відвідування садка;
· Давати із собою улюблені іграшки;
· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
· Зустрічати дитину з посмішкою;
· Розповідати якомога більше позитивного про садок;
· Підтримувати самостійність дитини вдома.
( Джерело інформації – Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ// Психолог дошкілля. – №4(21).
Виокремлюють такі ступені адаптації:
· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:
· із попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;
· із своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;
· із організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;
· із індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.
Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?
1. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.
2. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
3. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.
4. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
5. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.
Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?
Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.